Центр дитячо-юнацької творчості Дніпровського району

ПЛАН-КОНСПЕКТ ЗАНЯТТЯ

З СОЛОМОПЛЕТІННЯ
ТВОРЧОГО ОБ’ЄДНАННЯ «СОЛОМ’ЯНЕ ДИВО»

(основний рівень другий рік навчання)

Тема: «ДІДУХ»

Павленко Раїса Анатолівна

керівник гуртка-методист

творчого об’єднання «Солом’яне диво» народного художнього колективу студії декоративно-прикладного мистецтва «Слов’яни-Арт» «Центру дитячо-юнацької творчості Дніпровського району м. Києва

Київ 2016

Тема: «ДІДУХ»

Мета: Навчальна: ознайомити гуртківців з декоративними і технологічними особливостями плетіння із соломи.

Розвиваюча: викликати бажання навчатися плести із соломи, формувати інформаційну компетентність учнів.

Виховна: пробуджувати почуття поваги до українських народних ремесел, традицій, звичаїв, обрядів, шанобливе ставлення до історичного минулого нашого народу.

Тип уроку: комплексний.

Обладнання і матеріали:

365 стеблинок з колосками, нитки або виплетена з соломи коса, дротики товщиною 1 мм, лінійка, посуд для замочування соломи, для оздоблення Дідуха – різнокольорові стрічки завширшки 3-5 мм.

Хід заняття:

І. Організаційна частина ( 5хв.)

Підготовка робочих місць.

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку ( 5хв.)

Мотивація навчальної діяльності.

Розповідь педагога

Сучасним українським дітям, особливо міським, майже невідомий давній атрибут різдвяно-новорічних святкувань - Коляда, Дід, Дідух (назва змінюється в залежності від регіону України), що являє собою сплетене «сніп-дерево» з жита або пшениці, чи колосків різних культур злакових, зібраних під час збору врожаю. Для більшості школярів зустріч Нового року передусім асоціюється із запозиченим звичаєм ставити ялинку.

Проте, досліджуючі українські народні звичаї, фіксуємо стійку традицію, характерну не лише для Полісся, але й Галичини - сплітати різдвяно-новорічного снопа.

Землеробство, виникнувши в епоху далекого неоліту, впродовж тисячоліть повторює єдиний цикл кругообігу: земля -зерно - стебло - колос. Соломинка - як стеблина від наповненого зерном колоса - наділена потенціалом родючості, здатна не лише захистити стовбур дерева від морозу, але й сприяти майбутньому врожаю.

З різдвяно-новорічною атрибутикою як солярним символом, пов'язана підвісна декоративна конструкція солом'яного павука. Він складається з окремих кубиків за певною схемою; має кулеподібну, ромбічну, зірчасту форми.

Здавна традиційні народні іграшки мали особливе значення у повсякденному житті українців. Наші предки щиро вірили, що іграшки, зроблені власноруч з підручних засобів, мали надзвичайну силу й могли оберігати цілу родину від прокльонів, бід, хвороб. Наприклад, колись солом’яну ляльку на ніч клали у колиску до хворої дитинки. Вірили, що така лялька мала здатність забирати недугу, а після іграшку спалювали і всі хвороби зникали.

Один з варіантів – це солом’яна лялька-багаторучка, прекрасний подарунок для сестер, матерів, бабусь до будь-якого свята, також такі ляльки дарують молодим дівчатам на весілля. Кажуть, що багаторучки – незамінний помічник у домашніх справах господині. На ручки такої ляльки пов’язували стрічки, які символізують невиконані справи: якщо діло виконується успішно – то стрічку знімають.

Підвісні конструкції з соломи - павуки, є неперевершеним здобутком народного декоративно-ужиткового мистецтва. Вони прикрашали дім на Різдво та Новий рік. Цей декоративний предмет створював у оселі особливий святочний настрій та, разом із дідухом, виконував роль оберега. Шкода, що на Україні традиція прикрашати дім павуками вже майже відійшла в забуття.

ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів ( 10 хв.)

Бесіда за запитаннями:

- що таке дідух?;

- чому йому така шана і любов?;

- яка кількість колосків використовується для виготовлення дідуха?;

- демонстрація та розгляд зразків робіт

ІV. Розповідь про символічне значення «Дідуха» ( 10хв.)

«Дідух» давній символ родючості, добробуту, дух поля і Сонця. Українське Різдво-Коляда – це свято Різдва Світла і хвали Господу Торцю. Найбільшою релігійною дією Різдва є Тайна Вечеря і присутність Господа. Символом різдвяних свят є «Дідух», який робили із обжинкового снопа. «Дідух» символізує ще і культ роду предків. Вважалося, що добрі душі пращурів постійно контактують з родиною, допомагають в господарській діяльності мають оберігати посіви та врожай від всіляких бід: повені, граду, бурі, вогню тощо сприяти гарному урожаю, добробуту стежать щоб у родині був лад і спокій. Тому в народі чотири раз на рік улаштовували «вечерю для дідів». У кожній родині поіменно знали і шанували до сьомого коліна предків. Сніп-дідух здебільшого ставили на покутті в Різдвяні свята, а також під час освячення дитини і на весілля. Є народне повір’я що жниця ,яка зав’язувала останній сніп жита, повинна була цього року народити дитину. Зав’язування снопа символізувало зав’язування пуповини тому його вважали ще й Богом життя та щасливої долі. У Галичині вінок, сплетений із останніх колосків , називають мати пшениця, мати жито. На честь предків готували кутю та узвар і ставили біля «Дідуха». За повір’ям пращури перевідують лише ті сім’ї де шанують їх пам’ять, тобто виготовляють дідуха. Вітали зі Свят - Вечором словами: «Слава Ісусу Хресту! Дай Боже ті свята щасливо опровадити і до Нового Року до чекати – од Нового Року і до Богоявлення, од Богоявлення до Воскресення, од Воскресення до ста літ, поки Пан Біг назначив вік, всім посполу, хто є в тім дому». Напередодні Щедрої куті його виносили з оселі. В інших «Дідуха» обмолочували, а зерном засівали на Новий рік, або тримали до Благовісника і змішували з посівним зерном. Етимологія слова «Дідух» є Українська. Є подібні до нього слова «старух» - дуже старий дід, «татух» - той, що є татом для багатьох, тобто заступник усім, як батько. Староіранське слово: dadvah, dadus перекладається як той, що сотворив; Творець; творчий /К.Сосенко/. Роблять Святочний сніп з пшениці або з жита, або іншого збіжжя. Для виготовлення «Дідуха» відбиралося стебло з гарними великими колосками з обжинкового снопа,адже якщо посієш гарне зерно в землю то і урожай збереш великий. Найпоширенішою формою «Дідуха» був майстерно зібраний сніп перев’язаний перевеслом, в яке впліталося запашне зілля. Верхня частина його символізує небесний світ, середня земний світ і нижня «коріння» підземний світ. Традиція робити «Дідуха» у формі деревця з’явилася пізніше. Його 12 гілочок символізують 12 сузір’їв зодіаку, 12 апостолів , 12 днів Різдва, також є символом довершеності, а ділення по вертикалі на чотири рівні виражає уявлення про час (зима, весна, літо, осінь). На його гілках селяться птахи і бджоли тут же розташовуються небесні світила. Воно символізує триєдність минулого,теперішнього і майбутнього,мертвих живих і ненароджених. Найпоширенішою формою виготовлення «Дідуха» був останній обжинковий сніп або обжинкова квітка. На Поділлі «Дідухом» називали солому, якою вкривали долівку на Святий вечір і не прибирали до Нового року. У вигляді деревця більш розповсюджений в західних регіонах України. Для «Дідуха» підбирали солому з гарними і найбільшими колосками. Адже після Різдв’яних свят його виносили з хати ,обмолочували і зберігали до весни. Таке зерно домішували до посівного зерна і висівали навесні.

V. Розглядання дітьми зразків та послідовності виконання «Дідуха».

VІ. Перерва (10 хв.)

VІI. Самостійна практична робота учнів (2год. 20 хв.)

1.Чистять стебельця від покривних листочків (30 хв.).

2. Пов’язати пучечки по 31–му колоску (стільки днів у місяці) використавши для каркасу дротик (20 хв.) .

3. Обмотати гілочки ниточками або сплетеною косою з соломи (40 хв.).

4. Обмотати 10см. центральної гілки. До неї прикрутимо 3 підготовлені гілочки довжина яких 7см. Поєднавши їх разом обкрутити навколо стовбура 4см. Наступний ряд 3 гілки довжина яких 8см. і обплітаємо разом 5см. Ще один ряд складається з 5 гілочок довжинаяких9 см обплітаємо 10см. Нижню частину розділити на 3 частини і обкрутити на відстані 20см. (30 хв.)

5. Порівняти ніжки обрізавши їх ножем. Обплести ніжки (20 хв.) .

VІІI.Аналіз завершених робіт (5 хв.)

Вербальне оцінювання вчителем та учнями. Визначення найбільш вдалих робіт.

ІХ. Підсумок заняття (5 хв.)

Сподобалось вам працювати з соломою?

Чим можна прикрасити «Дідуха»?

ПЛАН-КОНСПЕКТ ЗАНЯТТЯ

ТВОРЧОГО ОБ’ЄДНАННЯ «СОЛОМ’ЯНЕ ДИВО»

(основний рівень другий рік навчання)

Тема:«АПЛІКАЦІЯ СОЛОМКОЮ»

Павленко Раїса Анатолівна

керівник гуртка-методист

творчого об’єднання «Солом’яне диво» народного художнього колективу студії декоративно-прикладного мистецтва «Слов’яни-Арт» «Центру дитячо-юнацької творчості Дніпровського району м. Києва

Київ 2016

ТЕМА: «Троянда»

Мета: формування інтересу до естетичної сторони навколишньої дійсності.

Навчальна: формувати уявлення про використання соломи в різних сферах діяльності людини, навчити розумінню правильного напрямку волокна, колірну гаму малюнка, способи приклеювання на основу.

Розвиваюча: сприяти розвитку художньо-естетичного смаку і логічного мислення, фантазію, уяву, індивідуальність в роботі.

Виховна: виховувати любов до народної творчості, інтерес до аплікації із соломи.

Тип уроку: комбінований.

Методи і прийоми: словесні (бесіда, розповідь), наглядні (демонстраційний матеріал), практичні (практична робота).

Обладнання: скальпель, пробійники, ніж для нарізання соломи, ножиці, клей ПВА, ніж для розгладжування соломи, має бути з гострим кінцем, але з тупим лезом яке не буде рвати солому при її рівнянні, тканина з натуральних волокон, полотно ДВП, рамка, олівець, калька або цигарковий папір, прозора плівка для виготовлення трафарету.

Хід заняття:

І. Організаційна частина ( 5 хв.).

Підготовка робочих місць.

ІІ.Повідомлення теми і мети заняття (5 хв.).

Розповідь педагога.

З давніх давен людина прагнула до краси, до того щоб створити затишок у своїй оселі. Потреба прикрашати своє житло, предмети домашнього використання підштовхнула до розвитку художніх промислів. До нашого часу збереглися божниці, шкатулки, рамочки, табакерки, обкладинки книжок та яйця інкрустовані соломкою які створили майстри народного мистецтва в Україні на початку минулого сторіччя. Не велика кількість зразків декорованих соломкою, які зберігаються в музеях світу датованих ХVIII початком ХХ сторіччя. Можна зробити припущення, що техніка інкрустації веде своє походження від інтарсії чи мозаїки, тобто технік, які використовувались для прикрашання меблів та інших предметів вжитку: в дерево врізались дорогі породи дерева, перламутру, металу та слонової кістки, але бідний селянин не міг дозволити собі таку розкіш, а солома завжди була під рукою.

Термін інкрустація не зовсім підходить до виробів із соломки тому, що інкрустацією прийнято називати врізування якогось предмета в дерево. А техніка інкрустації соломкою дуже проста. На поверхню предмета, при допомозі клею або лаку наклеюють тоненькі пластинки соломки частіше геометричної форми. Споглядаючи ці візерунки, складається враження, що вони не лежать на поверхні, а врізані в поверхню. Але з давніх часів прийнято називати аплікацією наклеювання на тканину, папір. Широкі смужки соломи наклеюють на намальовані деталі на поверхні паперу, після чого їх вирізають і складають у візерунки.

Техніки наклеювання соломи на поверхню можна поділити на аплікацію, об’ємну аплікацію, мозаїку в якій використовують не тільки квадратики а і різні інші геометричні фігури. Мозаїка може викладатись соломою як в одному напрямку так і в різних. Мозаїка, яка виконується в різних напрямках передає рух і гру соломи.

У 60-70 роки широкого розповсюдження набули в усьому світі роботи майстрів аплікації соломкою, які працювали на фабриках Києва, Одеси та невеликих майстернях по всій Україні. Роботами видатних художників-інкрустаторів були прикрашені холи готелів та ресторанів, бібліотек і т.д.

Оволодіти технікою інкрустації та аплікації не важко, але інкрустатор повинен добре знати властивості матеріалу, яким працює, вчасно заготовити матеріал, оволодіти прийомами, вміти правильно підібрати матеріал, мати гарний смак.

IІІ. Актуалізація опорних знань (10 хв.).

Бесіда за запитаннями:

1. Що таке аплікація?

2. Як робиться солом’яна аплікація?

3. Для чого використовували українці солом’яну аплікацію у своїх оселях?

4. Які геометричні фігури використовували для виготовлення аплікації?

ІV. Розглядання дітьми зразків та послідовності виконання аплікації.

Для розглядання ескізів та відтворення аплікації гуртківцям пропонуються схеми та підручник :

Автор Павленко Р.А.

«Українські народні вироби із соломи»

V. Перерва (10 хв.)

VI. Самостійна практична робота учнів (1год. 30 хв.)

1. Коротка бесіда з техніки безпеки.

2. Практична робота:

РОБОЧЕ МІСЦЕ

Правильно обладнане з гарним освітленням місце, яке підтримується в чистоті та порядку запорука якісної роботи. Світло повинно бути не пряме, бо, попадаючи на соломку, сонячні промені будуть відбиватися від глянцевої поверхні соломи і втомлювати очі. При роботі вдень сонце має падати зліва, а в вечері з ліва і з права. Робоче місце повинно бути обладнане шафами та полицями для зберігання інструментів, матеріалу, заготовок. Робота вимагає зосередженості, уваги, терпіння тому всі предмети мають бути на своїх місцях. Стіл має бути прямокутної форми, стійкий з гладкою поверхнею. Перед роботою його бажано вкривати або листком паперу, або пластиковою пластинкою, або скатертиною булого кольору. щоб захистити стіл від забруднення. Білий колір нам необхідний для того щоб коли ми наклеюємо соломини на кальку було видно контури деталей . На темному тлі лінії деталей будуть зливатися з темним тлом. На робочій поверхні повинно знаходитись саме необхідне: з ліва коробка з соломою, розпластані в смужечки необхідних розмірів соломинки, малюнок, калька, шаблони папір для заточування скальпеля та паста гоя; з права - скальпель, ніж , лінійки, баночка з клеєм ПВА або з лаком, пензлик, ванночка з губкою змащеною водою, олівець , лінійка, циркуль , та видавлювання вже готових деталей пробійники. Предмети тимчасового використання треба тримати поодаль від робочого місця, щоб не заважали роботі.

Після закінчення роботи необхідно прибрати робоче місце.

Робота з аплікацією вимагає багато часу, тому необхідно робити кожної години перерви на 10-15 хвилин.

ІНСТРУМЕНТИ ТА ОБЛАДНАННЯ

Інструменти і пристрої, необхідні для інкрустації, повинні бути правильно підібрані, гарно заточені: скальпель, пробійники, ніж для нарізання соломи, ножиці, клей ПВА, ніж для розгладжування соломи, має бути з гострим кінцем, але з тупим лезом, яке не буде рвати солому при її рівнянні, тканина з натуральних волокон, полотно ДВП, рамка, олівець, калька або цигарковий папір, прозора плівка для виготовлення трафарету.

ТЕХНОЛОГІЯ ВИКОНАННЯ АПЛІКАЦІЇ

За змістом аплікацію можна поділити на такі види: сюжетна, предметна, орнаментальна або декоративна. При розробці композиції важливе значення має виділення основного об’єкту і зв’язок з ним інших предметів. Сюжетна композиція відтворює події, явища. Вона відображає рух людей, тварин. Це може бути і зображення пейзажу, і події в нашому житті. До того, як розпочати роботу над сюжетною композицією треба зробити ескіз розміром з майбутню аплікацію. Нанести на деталях лінії, які будуть вказувати на напрямок, в якому ми будемо наклеювати соломку та нумерацію деталей. Нумерацію краще робити поряд з деталями. Розпочинають з деталі, яка буде клеїтися першою, далі – та, яка може накладатись на неї. В аплікації, де немає накладання однієї деталі на іншу, нумерацію починаємо від центру малюнка. Далі накладаємо на ескіз кальку або цигарковий папір та змалюємо контури всіх деталей. Проміжки між деталями мають бути не менше 0,5-10 мм.

1 спосіб. Перед тим, як клеїти деталі, беремо солому лівою рукою, яка направлена до лівого плеча. Тримаємо соломину між вказівним та великим пальцем. Великий палець,, повернутий до стола, а всі інші - до гори, так, щоб вони не закривали малюнок і не заважали працювати. Змащуємо соломину клеєм. При змащуванні соломи клеєм можна не користуватися пензликом. Налити на папірець клей не більше великої краплі, покласти соломину зверху на клей, притиснути вказівним пальцем правої руки соломинку в тому місці, де не має клею і протягнути ту частину соломини, яку нам треба наклеїти. Змащена соломина з глянцевої сторони повинна бути чистою, а з матової змащена клеєм. Змащену соломину накласти зверху на деталь у вказаному напрямку, зверху покласти на поверхню соломи всім лезом скальпель, який ми тримаємо правою рукою, і відсікти соломину. Відсікають соломину, нахиляючи її вперед від тупого кінця до гострого. Скальпель завжди тримають, як ручку. Відсікаючи солому, треба відхилити її від малюнка ї зазирнути під неї перед тим, як різати. Скальпель має лягти нижче деталі на 2-3 мм.

2 спосіб. Намальовану деталь на цигарковому папері усю змащують клеєм. Зверху накладають на неї розпластану солому матовою стороною. Проводять по соломині скальпелем, притискаючи її до паперу. Скальпелем відсікають соломину. Наклеюють солому на деталі, в тому напрямку, який ми вказали на малюку. Соломинки накладаються рядком, соломина до соломини. Не допускається накладання соломи на солому. При вирізанні деталей соломинки, які наклеювали одна на одну,можуть відклеїтися.

Вирізати деталі починаємо від першої наклеєної, всі інші знаходяться під пресом. Перевертаємо заготовку папером до себе і вирізаємо точно по окреслених лініях. Складаємо повне зображення на ескізі. Кладемо зверху прес.

Щоб малюнок на панно співпадав з нашим ескізом робимо припорох. На кальці зі зворотної сторони малюнку тоненькою голочкою наносимо проколи по всім контурам. Перевернувши кальку ескізом до себе, накладаємо її на панно і наносимо зображення на тканину. У бавовняну торбинку або хустинку насипаємо чайну ложечку пудри, або дитячої присипки і зав’язуємо її. Проводимо цим мішечком по припороху . Дірочки у припороху роблять тільки зі зворотної сторони. На лицьовій стороні вони розкриваються і пудра потрапляє в отвори. Нанесені контури краще видно на темній тканині. В кінці роботи картину чистять від залишків пудри або тальку, щіткою для одягу або зубною щіткою.

Для світлої тканини на копіювальний папір (фарбою до верху) накладається малюнок, перенесений на кальку. По цьому малюнку наносять контури ліній, які менше від деталей на 1-2мм ручкою без чорнил або зубочисткою . Цей малюнок накладають на тканину і переносять з нього лінії, провівши знову такою ж ручкою по ескізу. Але після перенесення ліній з копіювального паперу працювати треба акуратніше, щоб не розмазати контури.

Інколи є необхідність нанести на основу малюнок олівцем, тоді на ескізі роблять розрізи, вставляють олівець і проводять в цих місцях лінії.

Закінчуємо аплікацію з приклеювання кількох деталей (5-10шт.) Поперову поверхню деталей змащуємо клеєм і залишаємо на деякий час, щоб вони трішки підсохли і клей став більш в’язким. Після цього, починаючи з першої наклеюють на підготовлену поверхню. На готову роботу знову накладають прес.

В готовій сюжетній аплікації за необхідності затоновують деякі деталі випалювачем. В орнаментальній аплікації та в мозаїчних роботах випалювачем не користуються. Щоб нанести тіні, солому перед роботою затоновують праскою в різні відтінки. Перед нанесенням тіней на солому спочатку їх треба нанести на ескіз. Праску використовують чавунну, яку нагрівають на вогні до необхідної температури. Погано затоновується праскою вибілена солома. Солома, фарбована в зелений колір зеленкою, змінює при тонуванні колір на коричневий. Пофарбована в різні кольори солома аніліновими фарбниками при тонуванні стає більш інтенсивного кольору. Готову роботу після повного підсихання деталей можна оформити рамкою із соломи , або дерев’яною рамкою.

VIIІ. Аналіз завершених робіт (5 хв.)

Вербальне оцінювання вчителем та учнями. Визначення найбільш вдалих робіт.

ІХ. Підсумок заняття (5 хв.)

Сподобалось вам працювати з соломою?

Чи важко робити аплікацію та інкрустацію?